Сучасники читають Кобзаря. Це їх Шевченко, їхнє розуміння. Не
тішусь
з того, що горе додало, вартості кожному слову і
розбудило жагу пізнання
творчості Пророка. Напевно, на це була Воля Божа, щоб ми
разом із нашим
молодим поколінням зрозуміли, що на сторожі мало стати
слово, слово, а
не зброя.
Слова,
немов бальзам лягли на душу,
Відсіяли
полову від зерна.
На серці
спокій, і сказати мушу:
У
кожному читцеві бачу Кобзаря.
Сучасне, юне, щире покоління
Слова
Пророчі гідно промовля
Вони,
здається, на папір лягли учора-
Сьогоднішня
в них вартість і ціна.
І
дівчина в яскравій вишиванці
Співає
ніжно пісню солов’я…
Ось доля
появилася на сцені.
Аж дух
перехопило – це вона…
Виходить в зал замріяний Шевченко
З
картиною і пензлем у руці.
Симфонія
в словах, бо розуміння в серці,
Думки
його і крізь століття є живі.
Блаженна
мить, блаженна та хвилина,
Коли
молитва поєднала нас.
У залі
тиша, в залі просвітління-
Співаємо
молитву «Отче наш».
Чи є майбутнє в нашої родини?
Майбутнє
є, опора є у нас.
Я
пережила спокій в ці хвилини-
Сучасники,
горджуся й вірю в вас!
Оксана Романівна Титар,
вихователь Стрілківської школи-інтернату
Коментарі
Дописати коментар